Вчені відкрили «генетичний код» майбутніх пандемій: як передбачити наступну глобальну загрозу?

Світова наукова спільнота стоїть на порозі революції в тому, як ми прогнозуємо майбутні пандемії. Вчені з Единбурзького університету змогли встановити спільні еволюційні характеристики патогенів, які мають потенціал спричинити глобальну кризу охорони здоров'я, подібну до COVID-19.

Згідно з дослідженням, опублікованим у виданні Refractor, ключ до запобігання наступним масовим інфекціям полягає в ранньому розпізнаванні небезпечних ознак в еволюції вірусів. Аналіз сотень патогенів дозволяє експертам відрізнити локальні інфекції від тих, що мають реальний шанс перетворити світ на епіцентр пандемії.

РНК-віруси: Найбільший виклик
Основним джерелом ризику є РНК-віруси. На відміну від ДНК-структур, рибонуклеїнова кислота мутує надзвичайно швидко, що дозволяє патогенам блискавично адаптуватися до людського організму. Хоча лише невелика частина відомих РНК-вірусів може інфікувати людей, їхня здатність до трансформації є критичним фактором для їхнього виживання.

Від тварин до людей: Ризик зоонозів
Велика частина небезпечних вірусів — це так звані зоонози, інфекції, що передаються від тварин до людей. У той час як деякі віруси, як-от вірус сказу, не демонструють здатності до легкого передавання між людьми, інші — як-от пташиний грип — підтримують високий рівень тривоги серед вчених через свої безперервні мутації. Експерти попереджають, що якщо такий вірус потрапить у густонаселений міський район, ризик неконтрольованого вибуху випадків буде величезним, подібно до випадку з Еболою у 2014 році.

Модель вже працює
Розроблена модель вже довела свою ефективність, ідентифікувавши потенційну небезпеку таких вірусів, як чикунгунья, Зіка та віспа (monkeypox), ще до того, як вони спричинили масові епідемії. Вчені наголошують, що найбільшу загрозу становлять віруси, які є близькими родичами вже відомих людських патогенів, але розвиваються незалежно у світі тварин — саме так, як це сталося із SARS-CoV-2.

За словами дослідників, майбутній захист від пандемій залежатиме не лише від вакцин, а й від здатності глобальної системи спостереження виявляти небезпечні патогени в перші дні їхньої появи, перш ніж вони встигнуть непомітно поширитися серед населення.