До Суду Європейського Союзу надійшов попередній запит, який визначить, чи є зобов'язання лікарів-інтернів виплачувати фінансові штрафи сумісними з європейськими правовими нормами. Питання пов'язане з потенційним обмеженням вільного пересування кадрів у межах ЄС.
Приводом для справи став спір у Софійському районному суді між університетською лікарнею та кардіологом. Лікар уклав договір про роботу в медичному закладі протягом п'яти років після здобуття спеціалізації, але звільнився лише через десять місяців. Лікарня вимагає відшкодування витрат на його навчання, а також штрафу у розмірі двох заробітних плат.
Інтерн оскаржує це вимогу, стверджуючи, що пункт про штраф є незаконним і ставить його в несправедливі умови. Він відстоює позицію, що має сплатити лише витрати на своє навчання та відповідні відсотки.
Суддя Марія Танева надсилає запит до Люксембурга, щоб з'ясувати кілька фундаментальних питань:
- Чи вважаються лікарі-інтерни «працівниками» у розумінні європейського права, що гарантує їм право на вільний рух?
- Чи порушують положення болгарського Кодексу праці щодо договорів про здобуття спеціальності право на вільний рух?
- Чи є фінансова санкція (витрати на навчання плюс штраф) перешкодою для вільного здійснення професійної діяльності та ризиком примусового утримання кадрів у певного роботодавця?
У Болгарії правовий статус таких договорів є предметом суперечок, оскільки вони не є класичними трудовими договорами, а регулюються Кодексом праці, що часто призводить до розбіжностей у судовій практиці щодо їх застосовності згідно із Законом про зобов'язання та договори.